Районна газета

Історична довідка про Ямпільський район

Ямпільський район - північна частина Сумської області, площею 943,5 кв. км - стародавня, легендарна й мальовнича місцевість з глибокими культурно-історичними, бойовими та трудовими традиціями, своєрідним ландшафтом і значними природними ресурсами: торфом, білою, сірою та червоною глиною високої якості, придатною для виготовлення цегли й гончарних виробів.

Територія нинішнього Ямпільського району була заселена ще в сиву давнину. Про це свідчать знайдені археологами рештки поселень, посуд, наконечники стріл, якими користувались наші далекі пращури в епоху переходу від каменю до бронзи.

Ямпільщину оточують давньоруські міста: Путивль, Новгород-Сіверський, Рильськ, Глухів. І можна легко уявити собі прадавні шляхи спілкування їх жителів.

Саме тут збирав новгород-сіверський князь Ігор Святославович військо для походу на половців, описаного в „Слові о полку Ігоревім”.

Пізніше, в ХУІ-ХУІІІ століттях, у цій місцевості виникають перші „буди” й „гути”, де виготовляють дьоготь, поташ та скляні вироби. Так, Шатрище, Марчихину Буду, а згодом і Папірню можна вважати першими промисловими пунктами краю. Ремісництво у феодальні часи поширюється в Ямполі, Орлівці: ткацтво, бондарство, виготовлення вовняних робів. Це сприяло розвиткові торгівлі. На ярмарках, здебільшого, продавали й купували товари натурального господарства: мед, гриби, ягоди, дичину, дьоготь, домашню худобу, птицю, бондарські та гончарні вироби.

В середині XVIII століття в Ямполі розквартировується козацька сотня Ніжинського полку. До сіл полку належали Орлівка, Свеса, Грем'ячка, Імшана, Усок, Паліївка, Білиця. XIX століття - це період бурхливого розвитку капіталістичних відносин. У 1850-1870 роках у Свесі та Хуторі-Михайлівському виникають цукрові заводи, майстерні. На базі Московсько-Київської залізниці будуються залізничне депо, мости.

Своїми глибокими культурно-історичними традиціями відзначається одне з сіл району - Воздвиженське, де у 1889 році нащадок древнього дворянського роду, громадський діяч, педагог і мислитель М.М.Неплюєв заснував особливу сільськогосподарську общину – Хрестовоздвиженське Трудове Братство, яке успішно функціонувало протягом кількох десятиліть і стало унікальним явищем історії слов’янських народів.

Наші жителі брали активну участь у буремних подіях 1917-1920 років, про що свідчать багато історичних і літературних джерел.

Статусу районного центру Ямпіль набув у 1923 році - спочатку Новгород-Сіверської, Глухівської, Конотопської округи Чернігівської області, потім з 1939 року Сумської області.

Грізні роки Другої світової війни стали важким випробуванням для нашого народу. Безчинства гітлерівців супроводжувалися винищенням мирного населення. За два роки окупації нацистські окупанти вбили 580 жителів краю, а 300 - силою відправили на каторжні роботи до Німеччини.

Та ні розстріли, ні жорстокі катування не могли залякати ямпільчан і зупинити рух народних месників. Боротьбою в тилу ворога керував Ямпільський підпільний райком партії, котрий діяв з жовтня по травень 1943 року. Його очолив Д.Д. Красняк, який разом з членами райкому С.М.Гнибідою та І.Г.Макаренком створили в Хінельському лісі партизанський загін. З лютого 1942 року партизанський загін став називатися "За Батьківщину". Влітку 1942 року в ньому нараховувалося 250 чоловік, а в листопаді - 432 чоловіки. У селах району було створено розгалужену мережу явок і підпільних груп. У березні 1943 року Ямпіль був звільнений регулярними частинами Червоної Армії, до яких приєдналися й партизани. Проте 20 березня радянські війська були змушені відступити. Ямпільчани знову відродили партизанський загін. У травні-червні в Брянських лісах у межиріччі Десни та Неруси точилися запеклі бої. Там, на землі братнього російського народу, героїчно загинула майже половина бійців Ямпільського партизанського загону, серед яких були командир С.М.Гнибіда та комісар Д.Д. Красняк.

У післявоєнні роки ямпільчани підняли з руїн свій край, відновили роботу колгоспів, промислових підприємств, закладів охорони здоров'я, освіти, культури.

Нині в районі налічується 61 населений пункт. Вони об'єднані в 16 рад (1 – міська, 2 – селищні та 13 –сільські). Два селища міського типу Ямпіль та Свеса і місто районного підпорядкування Дружба. Населення району – 24,1 тис. чоловік (станом на 01.04.2015), у тому числі: 7,9 тис. – сільське населення, 16,2 тис. – міське.

Ямпільський район - прикордонні й митні ворота нашої країни. У місті Дружба й смт Ямпіль дислокуються загони прикордонних військ, діє Хутір-Михайлівський митний пост. Промисловість представлена трьома підприємствами, найбільше з яких - ПАТ "Свеський насосний завод". В районі налічується 1086 суб’єктів господарювання: з них 346 – юридичних осіб, 740 – фізичних осіб – підприємців.

Багатство району - ліси. Показник лісистості найбільший по області-31,2%. Веденням лісового господарства займається ДП "Свеське лісове господарство", яке об'єднує 5 лісництв, ЯДАП "Ямпільський агролісгосп".

В сільському господарстві району на засадах приватної власності працюють 12 сільськогосподарських підприємств, з них: 9 – товариств з обмеженою відповідальністю, 3 – приватні підприємства. Крім того, в районі функціонує 26 фермерських господарств, 10665 – особистих селянських господарств.

У районі функціонують 15 загальноосвітніх шкіл, в яких навчаються 1975 дітей, 5 дитячих дошкільних закладів, станція юних натуралістів, дитячо-юнацька спортивна школа, районний Центр дитячої та юнацької творчості. Одержати середню спеціальну та професійну освіту молодь має можливість у Свеському професійно-технічному аграрному ліцеї.

Медичну допомогу населенню надають КЗ «Ямпільська центральна районна лікарня», Дружбівська міська лікарня, Свеська селищна лікарня, дві амбулаторії загальної практики – сімейної медицини, одна сільська лікарська амбулаторія, вісім фельдшерсько-акушерських пунктів і шість фельдшерських пунктів.

У районі працюють 20 клубних закладів, 20 бібліотек, дитяча музична школа та 2 її філіали, історико-меморіальний музей „Трудове братство М.М.Неплюєва”, краєзнавчий музей.